Є в нашій колекції дивовижний цілющий гідролат. Однак у рослини, з якої він зроблений, дуже дивна і неоднозначна назва. Дуже хочемо вам про неї розповісти.
Назву трави Звіробій тлумачать за звучанням слова. І неправильно! Сучасне тлумачення назви Звіробій невірне! Хоча в літературі про лікарські рослини є таке твердження: народна назва “звіробій” пов’язана з хворобами свійських тварин.
Та це не так! У народі домашні тварини ніколи не були звірами. Ще за часів Київської Русі домашні тварини звалися “скотъ”. А нині: у поляків бидло, у болгар скоціна, в українців худоба, у росіян скот.
Так чому ж у літературі, а зараз і в Інтернет дотримуються “звірячої” версії? Та просто тому, що хтось колись описав траву, не врахувавши звичаї та забобони предків. Тож так і “кочує” з опису до опису “звіряча” назва…
А вона ж має абсолютно інші корені походження.
Та по порядку.
У кожній хаті наших предків у сволок обов’язково був забитий товстелезний гак. Як тільки в оселі з’являлося немовля, на гак вішалася плетена з лози корзина. До неї клався матрац, обов’язково набитий свіжоскошеною травою; взимку добірним сіном. У траву або у сіно клали чебрець і звіробій.
За повір’ям, чабрець повинен навіювати дитині солодкі сни, а звіробій відганяти звірів (жахи). Останнє, до речі, описується і у соннику Густава Міллера, який заслужено вважається найбільш точним тлумачем снів.
Читаємо: “Бачити у сні звірів незвичайного виду означає наглядно відчувати тривогу і хвилювання”.
Ось саме для того, аби дитина не жахалася у сні, і клався звіробій між травою, якою набивався матрац. Звідси і назва трави, яка убиває звіра (жахи).
До слова, навіть заможні наші прапрадіди спали на матрацах, набитих травою. І набивалися вони такою, аби дух від неї або відновлював сили, або сприяв лікуванню певних хвороб.
Тому слово “звірі” до звіробою так відноситься, як молотобоєць до балерини…
А тим, хто сумнівається у правильному тлумаченні назви звіробій, розкажемо ще й таке.
У книгах можна прочитати, що назва трави звіробій походить від “джерамбай”, що у перекладі означає “цілитель ран”.
Чи можливо таке?
Звіробій, як лікарський засіб, був знаний ще за княжої доби. Тоді траву вважали ліками ві 99 хвороб.
Тепер скажіть, чи можна увяити, що в освічену Київську Русь могла потрапити казахська назва на той час неосвіченого племені кочівників?
Навряж…Так, можливо, назву принемло монголо-татари? Теж малоймовірно. Татари цю траву називають без усяких “звіриних” нагадувань. Просто жовте душиця (у перекаді).
“Зверобой продырявленный” , як назва, згадується у ранніх літературних джерелах ранньої Росії.
В архівах древніх російських актів зберігається грамота, видана воєводі Ромодановському, у якій йому наказувалося присилати в Моску до царської аптеки “зверобой по пуду всякий год”.
Заразом, здавна у народі звіробій ще називали стоковиця, заяча крівця (обидві назви за колір соку). Друга “літературна” назва звіробою – “прозірник” за формою листя.
Інакше кажучи, слідів занесення назви із Середньої Азії на слав’янський мовний грунт нема.
Як і з мови Древньої Греції та Риму, де траву з лікарською метою використовували ше до нашої ери і яка була описана у працях Гіппократа, Діоскорида, Плінія Старшого.
Там траву називали майже так, як хвучить її нинішня латинська назва Hypericum.
